Новини

статтю підготував Лікар-інфекціоніст вищої категорії, кандидат медичних наук Сохань Антон Васильович. На сьогоднішній день налічується сотні гельмінтів і найпростіших, здатних викликати захворювання у людини. Паразитарні хвороби є одними з найбільш часто зустрічаються в світі. Так, наприклад, за даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я більше 50% населення Землі інфіковано одним або більше гельмінтом. Найбільш поширені паразитарні інфекції в країнах Азії, Африки, Південної Америки з низьким рівнем життя і несприятливими санітарними умовами. Однак і в Україні дані інфекції надзвичайно часто зустрічаються. Найбільш поширеними є такі паразитарні інфекції як токсоплазмоз, ентеробіоз, аскаридоз, опісторхоз, токсокароз і інші. Прояви захворювання в основному залежать від кількості збудників в організмі людини і тривалості хвороби. У разі помірних інфекцій зазвичай симптоми відсутні. Більш важкі інфекції можуть приводити до різноманітних симптомів, частіше це висипання на шкірі, зниження апетиту, діарея, болі в області живота, загальну слабкість і слабкість, зниження або збільшення ваги і так далі. Мікроорганізми, що викликають паразитарні інфекції мають складний цикл розвитку і здатні тривалий час розвиватися в різних органах і тканинах людини. В даний час обстеження на гельмінти включає в себе дослідження калу і крові. Дані аналізи дозволяють виявити наявність інфікованості паразитарними інвазіями, навіть у людей які не мають симптомів захворювання. Обстеження дозволяє діагностувати захворювання, в тому числі і на ранніх стадіях, що значно підвищує ефективність лікування і знижує ризик ускладнень. У країнах з низьким рівнем життя і погано розвиненою системою охорони здоров'я ВООЗ рекомендує періодично проводити лікування населення антигельмінтними засобами (дегельмінтизацію) без попереднього індивідуального діагностування серед всіх людей. Лікування необхідно проводити раз на рік у разі, якщо людина не має безпосереднього контакту з тваринами і землею, і двічі на рік при наявності тварин і частих контактах з землею.

Лікар-невропатолог, кандидат медичних наук Н.Б. Балкова. Досить часто люди стикаються з такою проблемою, як шум у голові. Шум буває різним: різкий, дзвінкий чи глухий, ледве виражений, монотонний або пульсуючий, схожий на дзвін або свист у вухах, епізодичний або постійний. Хтось особливої уваги шуму в голові не надає, хоча і зазначає його наявність, а у кого - то постійний шум призводить до нервового перенапруження, дратівливості, порушення концентрації уваги, а неможливість насолоджуватися тишею викликає порушення сну. Важливо відзначити, що шум у голові не є самостійним захворюванням. Це симптом, прояв неблагополуччя при цілому ряді патологічних станів (як з боку нервової системи, так і інших органів і систем). Причин, які можуть привести до появи шуму в голові багато. Перша, найбезпечніша - це перевтома і стрес. В даному випадку шум непостійний, може пройти і без лікування, після відпочинку та гарного сну. Пульсуючий шум різної інтенсивності виникає при турбулентному русі крові у звуженому посудині. Це зустрічається при спазмі кровоносних судин, звуження судин внаслідок атеросклеротичного процесу. Якщо шум у голові супроводжується пульсуючим головним болем не можна виключити аневризму судин мозку. Проблеми з шийним відділом хребта, коли має місце остеохондроз і нестабільність в хребетно-рухових сегментах викликають неінтенсивним, але постійний шум. Найчастіше людина звикає до нього і може тривалий час не звертатися до лікаря. Шум в голові може бути викликаний патологічними процесами зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха, травмами вуха (як акустичними, так і механічними), сірчаної пробкою або чужорідним тілом в слуховому проході, віковими змінами в слуховому апараті, а також неполадками в роботі вестибулярного апарату. Гіпоксія мозку внаслідок недостатності серцево-судинної системи, порушень мозкового кровообігу, об'ємних утворень головного мозку (доброякісних і злоякісних пухлин мозку) супроводжується шумом у голові. Шум може відзначатися після перенесеної черепно-мозкової травми. Різного роду інтоксикації, включаючи і отруєння лікарськими препаратами, може супроводжуватися шумом у голові. Лікувати шум в голові самостійно не можна. Діагностику та лікування слід довірити тільки фахівцям. З урахуванням характеру шуму, наявності супутніх скарг, об'єктивної неврологічної симптоматики буде розроблений план обстеження, який дозволить виявити причину захворювання і ефективно допомогти в кожному конкретному випадку.

Інсульт - захворювання, що розвивається внаслідок гострого порушення кровообігу в головному мозку, в результаті чого тканину мозку пошкоджується і його робота порушується. Виділяють два основних типи інсульту: ішемічний (пов'язаний з недостатнім кровопостачанням якої-небудь ділянки мозку) і геморагічний (крововилив в речовину мозку або під його павутинну оболонку). Найбільш поширений ішемічний інсульт. Що ж призводить до розвитку інсульту? Основними факторами ризику розвитку ішемічного інсульту є: підвищення артеріального тиску (гіпертонічна хвороба), підвищення рівня холестерину крові (гіперхолестеринемія), церебральний атеросклероз, захворювання серця (миготлива аритмія), цукровий діабет, ожиріння, куріння. Первинна профілактика інсульту - це система заходів, спрямованих на попередження першого судинного події. Сюди входять заходи, що знижують негативний вплив факторів ризику: зниження маси тіла, дієта, відмова від куріння, фізична активність + превентивна лікарська терапія, лікування цукрового діабету, миготливої аритмії, гіперхолестеринемії. Такий підхід дозволяє істотно знизити ймовірність виникнення мозкової катастрофи, поліпшити якість і збільшити тривалість життя пацієнтів. Що ж робити пацієнтам, які вже перенесли інсульт або ТІА (транзиторну ішемічну атаку)? Ці пацієнти потребують проведення реабілітаційних заходів з метою відновлення втрачених функцій, а також профілактиці повторних порушень мозкового кровообігу. Ризик повторного інсульту у цієї групи хворих вище ризику першого інсульту в цілому в популяції в 9 разів! Вторинна профілактика ішемічного інсульту включає всі заходи з первинної профілактики + антитромбоцитарних терапію. Ці пацієнти повинні перебувати під наглядом невропатолога, кардіолога, ендокринолога (за показаннями). У відновленні хворого після перенесеного інсульту вирішальну роль відіграє час - якщо стан хворого дозволяє, реабілітацію варто починати якомога раніше. Саме в такому випадку зростає шанс отримати найбільш успішні результати лікування. Реабілітація пацієнтів включає цілий комплекс заходів: лікувальна фізкультура, масаж, фізіопроцедури, навчання новим навичкам, переучування навичок і здібностей, адаптація до фізичних, емоційних, соціальних наслідків інсульту. Всі ці заходи проводяться під наглядом невропатолога, на тлі постійної адекватної фармакотерапії. Активне ставлення до життя, оптимізм, прагнення досягти поставленої мети допомагають перемогти хворобу.

Немає людини, у якої ніколи, жодного разу в житті не боліла б голова. Прийом знеболюючих препаратів в такому випадку - найшвидший і, найчастіше, ефективний спосіб вирішення даної проблеми. Коли ж настає той момент, коли слід припинити займатися самолікуванням і звернутися до лікаря? Якщо голова болить 3 рази в тиждень і більше Якщо прийом «звичних» знеболюючих вже не приносить полегшення У разі гострої та інтенсивного головного болю (болить так сильно, як ніколи в житті не хворіла) Якщо головний біль супроводжується слабкістю в руці і / або нозі (як правило, на одній стороні тіла), скороминущої втратою зору, мови, раптовою втратою пам'яті (при якій людина на якийсь час втрачає орієнтацію в просторі і забуває, де він знаходиться і що робить). У таких випадках необхідно негайно звернутися до лікаря і пройти серйозне обстеження, що включає ультразвукове дослідження великих судин, ЕКГ, ЕхоКГ, клінічний аналіз крові, сечі, цукор крові, розгорнуті аналізи крові з визначенням ліпідного профілю, схильності до тромбоутворення, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію головного мозку. Головний біль може бути першим симптомом найрізноманітніших хвороб: гіпертонічної хвороби, вегето-судинної дистонії, ниркової та ендокринної патології, пухлини мозку, інсульту і т. Д. На сьогодні відомо 45 захворювань, що супроводжуються головним болем. Своєчасна діагностика і адекватна терапія цих станів дозволить поліпшити ваше самопочуття і зберегти здоров'я. Слід зазначити, що головний біль не є больовим відчуттям нервової тканини мозку, оскільки в ній відсутні больові рецептори. Вона виникає внаслідок впливу на розташовані в голові і / або шиї чутливі області: череп (окістя), м'язи, нерви, артерії та вени, підшкірна тканина, очі, носові пазухи і слизова оболонка. Спосіб лікування головного болю залежить від виявленої хвороби або причини появи симптому. Історична довідка Окремі згадки про періодичні головних болях, що нагадують за описом клініку мігрені, з'явилися понад 5000 років тому. У XIX-XVI століттях до нашої ери в вавилонській літературі також були знайдені описи нападів головного болю, яку порівнювали зі спалахом блискавки. Вперше гемикрания, яка супроводжується блювотою і поганим самопочуттям в цілому, була описана в папірусі Еберса як «хвороба половини голови». Перша класифікація головних болів під назвою «De Cephalalgia» була розроблена Томасом Віллісом у 1672 році. У 1787 році Крістіан Баур розділив всі головні болі на ідіопатичні (первинні) і симптоматичні (вторинні), а також виділив 84 категорії головних болів. В кінці XIX століття в книзі «Про мігренозні головні болі і інших подібних захворюваннях» Едварда ЛІВІНГ було показано диференційну відмінність мігрені від інших, схожих по клініці, головних болях. Клінічні симптоми кластерного головного болю були описані Харрісом в 1926 році, проте пріоритет опису захворювання належить рідер (1924 рік). У 1939 році Хортон також описав клініку кластерної цефалгії, але на відміну від Харріса розцінив її як ерітромелалгію, а потім як гістамінових цефалгію. Пізніше цей стан стали позначати як синдром Хортона. Вперше на схожість цих станів вказав Екбом в 1947 році, а з 1952 року за пропозицією Кункель захворювання називається «кластерна цефалгия». У 1962 році в Національному інституті захворювань нервової системи Комітетом по головного болю вводиться в практику нове визначення головного болю, а також розробляється класифікація цефалгій і прозопалгій, яка проіснувала 26 років. У 1988 році Міжнародний класифікаційний комітет головного болю вводить в практику нову класифікацію головних та лицевих болів, яка використовується і сьогодні. Друга версія класифікації, опублікована в 2004 році, була схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Класифікація головних болів Відповідно до Міжнародної класифікації головних болів (2-е видання) все головні болі розділені на дві великі групи: первинні (мігрень, головний біль напруги, пучкова (кластерний) головний біль та інші тригемінальні вегетативні (автономні) цефалгії, інші первинні головні болі) і вторинні головні болі (пов'язані з травмою голови та / або шиї, судинними ураженнями, інфекціями, порушеннями гомеостазу, психічними захворюваннями та ін. причинами). Окремо виділені краніальні невралгії і некласифікованих головний біль. Існують і інші класифікації головного болю. Так, за механізмом виникнення головний біль класифікують на 6 типів: судинна головний біль, головний біль м'язової напруги, ликвородинамічних головний біль, невралгічна головний біль, змішана головний біль, Псіхалгія (центральна головний біль). У всьому цьому різноманітті, хотілося б зупинитися на деяких видах головного болю, з якими ми стикаємося найчастіше, а саме: - головний біль напруги; - мігрень; - Цервікогенная головний біль; - головний біль, пов'язаний з підвищенням артеріального тиску; - абузусний головний біль. Головний біль напруги (ГБН) є найпоширенішим типом первинної головного болю. Епізодична ГБН зустрічається більш ніж у 70% людей, від хронічної ГБН страждають 1-3% дорослих людей. ГБН часто починається в підлітковому віці, в основному, серед жінок (на трьох жінок припадає двоє чоловіків). Пік захворюваності припадає на 20-39 років. Механізм розвитку ГБН пов'язаний зі стресом або скелетно-м'язовими проблемами шиї. Напади епізодичній ГБН тривають зазвичай кілька годин, але можуть тривати кілька днів. Хронічна ГБН може бути безперервною і в набагато більшій мірі перешкоджати нормальному функціонуванню, ніж епізодична ГБН. Для ГБН характерні: двостороння локалізація, що стискає / гнітючий характер, інтенсивність болю від легкого до помірного, головний біль не посилюється від звичайного фізичного навантаження, відсутність нудоти або блювоти, можлива наявність фотофобії або фонофобію. Біль, як правило, носить монотонний характер з незначними коливаннями інтенсивності протягом дня. Вона часто описується пацієнтами як почуття тиску, напруги або стягування навколо голови на зразок «каски» і набагато рідше пред'являється у вигляді власне больових відчуттів, іноді поширюється на шию або починається з шиї. У деяких випадках пацієнти відзначають короткі епізоди гострої проколюють одностороннього болю. Нерідко хворі з ГБН пов'язують появу больових епізодів з перенесеним стресом. Настільки ж часто відзначається виникнення епізодів ГБН після фізичного і психічного перевтоми. Нерегулярне харчування і порушення режиму сну і неспання, є характерними провокуючими факторами, хоча такі чинники, як різкі запахи, дим, яскраве світло і метеофактори, рідко виступають в ролі провокаторів епізодів ГБН. При хронічній формі ГБН досить часто відзначається її виникнення вночі або вранці при пробудженні. Діагноз ГБН ставиться на підставі аналізу скарг (характер головного болю) і анамнезу захворювання (зв'язок епізодів головного болю з негативними емоціями, хронічним стресом, тривалим позна перенапруженням). При огляді у пацієнтів з ГБН виявляється напруга і болючість перікраніальних м'язів. З огляду на велику роль мишечнотоніческого синдрому в патогенезі та хронізації ГБН, лікування м'язового напруги повинно бути однією з найважливіших завдань терапії ГБН. Тому поряд з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), в схеми лікування цієї групи хворих обов'язково включають міорелаксанти. При наявності емоційно-особистісних розладів обов'язково додають седативні препарати, антидепресанти. У пацієнтів з поєднанням ГБН і мігрені, що нерідко зустрічається в клінічній практиці, можливе застосування триптанов. Однак в цих випадках слід навчити пацієнта розрізняти епізоди ГБН і напади мігрені. У цієї групи хворих ефективно в якості профілактичних заходів застосування акупунктури, релаксационного тренінгу, постизометрической релаксації. Мігрень проявляється стереотипними нападами односторонньої пульсуючого головного болю, яка супроводжується нудотою, блювотою, фото- і фонофобією. Тривалість нападу мігрені варіює від 4 до 72 годин. У багатьох випадках напади виникають в результаті впливу провокуючих чинників, найбільш частими серед яких є: стресовий вплив, порушення режиму сну і неспання, менструація, зміна часових поясів, харчові продукти (сир, шоколад, цитрусові, яйця, копченості та ін.) І напої (червоне вино, пиво, каву). Виділяють дві основні форми мігрені: мігрень без аури і мігрень з аурою. Мігрень без аури спостерігається в 80% всіх випадків мігрені. Багато пацієнтів можуть відчувати напади мігрені як з аурою, так і без неї. Зовсім нерідко зустрічаються напади «аура без головного болю», які, на жаль, часто не приймаються і не діагностуються. Лікування мігрені включає в себе два напрямки: лікування нападу мігрені і профілактичне лікування в період між нападами. Лікування нападу мігрені підрозділяється на: 1) неспецифічне - це прості анальгетики - парацетамол; комбіновані анальгетики комбінація з кофеїном, короткодіючими барбітуратами; нестероїдні протизапальні препарати - аспірин, ібупрофен, індометацин, диклофенак; препарати для купірування супроводжуючих симптомів; 2) специфічна терапія - це тріптани - суматриптан, золмитриптан, неселективні агоністи 5-НТ1 В / 1Б рецепторов- ерготамін, дигідроерготамін; допоміжні засоби-метоклопрамид, домперидон; комбіновані препарати-діфметре. Профілактичне медикаментозне лікування призначається всім хворим і направлено на зменшення частоти виникнення, тяжкості нападів головного болю. При виборі фармакологічного кошти враховують індивідуальні особливості пацієнта, характеристики нападів, наявність коморбідних розладів. Для профілактики нападів мігрені іспользуюя блокатори β- адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, антиепілептичних кошти, антидепресанти, ноотропи, венотоникі, рибофлавін (вітамін В12), коензим Q10, тіоктової (α-ліпоєвої) кислоту. Ефективні при мігрені немедикаментозні методи лікування: акупунктура, релаксаційний тренінг, поведінкова терапія. Цервікогенний головний біль Поширеність цервикогенной головного болю (ЦМЛ) серед пацієнтів з хронічними головними болями становить 15-20%. ЦМЛ спостерігається в основному в осіб середнього віку, в 4 рази частіше зустрічається серед жінок і має значну тенденцію до хронізації. ЦМЛ, як правило, страждають представники «сидячих» професій, а також ті, кому в процесі роботи доводиться часто закидати голову або працювати з опущеною головою. Появі ЦМЛ в більшості випадків передує тривале вимушене положення шиї і голови, а також незграбні рухи шиї, пов'язані з переразгибанием або різкої ротацією. Інші провокуючі фактори - сон в незручному положенні, переохолодження, протяги, стрес. Говорячи про механізм розвитку цервикогенной головного болю, слід виділити мишечнотоніческій і судинний компоненти. Поразка шийного відділу хребта призводить до порушення відтоку по хребетним венозним сплетенням і призводить до формування центрального венозного застою. Також істотну роль у формуванні ЦМЛ грає роздратування вегетативного сплетення хребетних артерій. ЦМЛ - унилатеральной головний біль, що розповсюджується від шийно-потиличної області до передніх відділів голови. Інтенсивність ЦМЛ найчастіше помірна, іноді може супроводжуватися нудотою, несистемним запамороченням, миготінням мушок перед очима, цервіко-брахіального болями. Слід зазначити, що односторонній характеру головного болю характерний для дебюту захворювання. При посиленні вона може поширюватися і на іншу сторону, але все ж домінує на стороні виникнення. Нерідко ЦМЛ поєднується з іншими видами головного болю. Основний об'єктивний ознака, що підтверджує цервікогенние характер головного болю, - м'язово-скелетна дисфункція в шийно-плечової області. Відзначається скорочення екстензоров шиї, низхідній порції трапецієподібного, сходовій м'язів, низький рівень тренованості глибоких згиначів шиї і міжлопаткової мускулатури. При хронічній ЦМЛ визначаються активні тригерні точки в області грудино-ключично-соскоподібного, сходових, пасової, низхідній порції трапецієподібного, що піднімає лопатку, подлопаточной і надостістая м'язів, а також коротких розгиначів шиї (короткі субокціпітальное м'язи) з однойменної боку. У плані обстеження лікар призначить рентгенографію шийного відділу хребта з функціональними навантаженнями, доплерографію судин шиї. Лікування ЦМЛ включає немедикаментозні і медикаментозні методи. Мануальна терапія. Основна її мета - усунути функціональні суглобово- м'язові порушення, що обумовлюють шийну головний біль, і таким чином попередити її подальші епізоди. Хворим призначається система тренування. Ключовим її етапом є ізометричне зміцнення локальної мускулатури шийно-плечової області - глибоких згиначів шиї і міжлопаткової мускулатури. Постуральне і ергономічне перенавчання хворого передбачає виключення положень і рухів, які можуть привести до перерозтягнення мягкотканних структур і механічному роздратуванню вертебральних артерій. За свідченнями рекомендовано носіння коміра Шансу. Медикаментозне лікування включає в себе призначення НПЗП і центральних міорелаксантів (тизанидин, баклофен). При наявності судинного компонента до терапії приєднуються вазоактивні препарати (ніцерголін, вінпоцетин, препарати гінкго білоба), актовегін, ноотропи, при венозної недостатності - венотонізуючу препарати (веносмін, детралекс, Нормовен, венодіол). При хронічному перебігу ЦМЛ можуть приєднуватися депресивні розлади, в таких випадках слід додавати антидепресанти. Головний біль, пов'язаний з підвищенням артеріального тиску При підвищеному артеріальному тиску головний біль носить тупий, що давить, іноді пульсуючий характер з локалізацією (найчастіше) в області потилиці. Пацієнти з гіпертонічною хворобою, як правило, вже добре знають цей характер головного болю, «відчувають», що підвищується тиск. Лікувальна тактика в цій ситуації така: виміряти артеріальний тиск, при його підвищенні прийняти гіпотензивні препарати (каптоприл, каптопрес, фенігідін, бісопролол). Як правило, підвищення артеріального тиску супроводжується емоційним збудженням, що, в свою чергу, призводить до подальшого зростання цифр АТ. Тому рекомендуємо прийом заспокійливих препаратів (Корвалтаб, валеріана, седістрес, Кардіолін). Однак, іноді пацієнти не знають і не пов'язують головний біль з підвищенням цифр артеріального тиску. Приймають знеболюючі препарати, які в якійсь мірі полегшують їх стан, але не дають помітного поліпшення самопочуття, а найголовніше, не усувається причина головного болю (високий артеріальний тиск), яка в свою чергу може призводити до досить серйозних ускладнень для здоров'я. Високі цифри АТ, не леченная гіпертонічна хвороба - це ризик розвитку інфаркту та інсульту. Тому, коли у Вас болить голова, виміряйте артеріальний тиск. Якщо цифри АТ більше 140/90 мм рт.ст., потрібно прийняти гіпотензивні препарати (препарати, що знижують цифри АТ) і звернутися до лікаря. Лікар призначить необхідний план обстежень (ЕКГ, холтерівське моніторування ЕКГ і АТ, доплерографію екстракраніальних судин голови і шиї, УЗД серця) і буде вирішено питання про необхідність регулярного прийому гіпотензивних препаратів, проведений підбір препарату і вибір дози. Гіпотензивних препаратів дуже багато, який саме потрібен Вам і в якій дозі, повинен вирішити лікар. Як правило, призначення одних гіпотензивних препаратів недостатньо, щоб повністю впоратися з проблемою головного болю при гіпертонічній хворобі. Тут знадобитися курсової прийом судинних, ноотропних препаратів, венотоников, а в ряді випадків і антидепресантів. Абузусний головний біль Безконтрольний прийом анальгетиків (особливо в поєднанні з барбітуратами, кофеїном, деякими седативними препаратами) може викликати пригнічення власних антибольовим мозкових центрів і привести до виникнення, так званої, абузусной (лікарської) головного болю. При частих головних болях важливо пам'ятати: вкрай небезпечно приймати знеболюючі препарати у великій кількості і довше 15 днів на місяць, а комбіновані анальгетики - довше 10 днів. При цьому конкретного лікарського засобу, яке провокує розвиток цього захворювання, немає. Значення має лише тривалість застосування і доза медикаментозного препарату. Лікування абузусной головного болю - це досить складне завдання. Необхідно в першу чергу повністю скасувати ліки, вживання якого викликало цей синдром. Але це слід робити обережно і поступово, так як різке припинення прийому лікарського засобу може посилити больовий синдром. Також, в залежності від показань, лікар призначить нудоти, седативні препарати, антидепресанти, проведе, при необхідності, регідраціонние і дезінтоксикаційні заходи. Слід зазначити, що запобігання розвитку абузусной головного болю сприяє не тільки знання про шкоду зловживання знеболюючими препаратами, а й, перш за все, своєчасна діагностика та адекватне лікування наявного у пацієнта больового синдромів. Лікування головного болю повинно складатися не тільки з лікування нападу головного болю, але і профілактичних курсів лікування, модифікації способу життя, харчування, помірних фізичних навантажень. Саме такий підхід дозволить впоратися з проблемою головного болю, знайти здоров'я і добре самопочуття.

Дисциркуляторна енцефалопатія (ДЕ), мабуть, один з найбільш частих діагнозів, який ставить лікар-невропатолог в своїй практиці. Що ж це таке? Перш за все, це не гостре захворювання, а хронічне, повільно прогресуюче, розвивається поступово, як-би поволі, не маючи чітко обмеженого моменту початку. Характеризується ДЕ хронічної, протягом тривалого проміжку часу, недостатністю мозкового кровообігу. В результаті порушуються функції головного мозку. Що ж є причиною хронічного порушення мозкового кровообігу? Найбільш часті причини це: - гіпертонічна хвороба; - атеросклероз; - патологія магістральних артерій; - остеохондроз, спондильоз (викликають «здавлювання» хребетних артерій); - цукровий діабет; - серцево-судинні захворювання (порушення серцевого ритму та ін.). Прояви захворювання різноманітні, залежать від стадії хвороби. Одними з перших симптомів ДЕ є: головний біль, запаморочення, шум у голові, підвищена стомлюваність, зниження уваги, емоційна лабільність, порушення сну. На першій стадії ДЕ при неврологічному огляді виявляється розсіяна неврологічна симптоматика, провідним неврологічним синдромом є астенічний. У міру прогресування захворювання, на другій стадії, відзначаються порушення пам'яті, наростають порушення уваги, порушення сну, головні болі, з'являється сонливість вдень, підвищена стомлюваність і загальна слабкість, емоційно-особистісні порушення (апатія, депресія, підвищена дратівливість, розгальмування), запаморочення має стійкий характер, з'являється хиткість, нестійкість при ходьбі. На цій стадії вже формуються вестибуло-атактический, лікворної-гіпертензійного і інші неврологічні синдроми. Обстеження при ДЕ включає в себе: - огляд невропатолога; - КТ або МРТ головного мозку; - ультразвукова доплерографія (УЗД) судин голови та шиї; - електроенцефалографія (при наявності пароксизмальних станів); - ЕКГ (при аритміях показано холтерівське ЕКГ-моніторування); - біохімічне дослідження крові (гематокрит, ліпідний спектр крові, цукор крові, коагулограма); - огляд окуліста (обстеження очного дна). Проведення комплексного обстеження важливо з метою виявлення причини розвитку ДЕ, встановлення характеру органічних змін в стінках судин і речовині головного мозку. Основним напрямком в лікуванні ДЕ є лікування захворювання, яке призвело до розвитку ДЕ: артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, гіперхолестеринемії, цукрового діабету, порушень ритму серця та інших. Другий напрямок лікування - це усунення або зменшення проявів захворювання, тих симптомів, з якими звернувся пацієнт. Третій напрям - це попередження розвитку ускладнень: транзиторних ішемічних атак і інсультів, деменції. Таким чином, дисциркуляторна енцефалопатія - хронічне захворювання, яке вимагає тривалого лікування і спостереження лікаря. Саме такий підхід дозволяє ефективно гальмувати темпи розвитку хвороби, попередити виникнення ускладнень. Своєчасне і адекватне лікування дозволяє на довгі роки зберегти світлий розум, працездатність, гарний настрій, можливість насолоджуватися життям.

Сучасні методи лікування міоми матки Лікар акушер-гінеколог, лікар ультразвукової діагностики. Касьяненко Тетяна Рудольфівна. Сучасні методи лікування міоми матки Міома матки - це доброякісна пухлина, яка виходить із м'язового шару матки. Причини виникнення цієї пухлини ще повністю не вивчені. До них відносяться зміни в роботі яєчників (виділення гормонів естрогену і прогестерону). Грає роль підвищення гормону гіпофіза - пролактину. Також впливають генетичні (спадкова схильність), імунологічні (особливості тканин і клітин даного організму), а також фактори навколишнього середовища (спосіб життя, куріння, алкоголь, режим харчування, часті стреси і деякі інші фактори). Міома матки - це сама часто зустрічається пухлина жіночих статевих органів. Поширеність міоми матки серед жінок репродуктивного віку в Європі становить близько 40%. Міома матки - це гормонозалежна пухлина. Саме тому під час менопаузи практично завжди відбувається зворотний ріст пухлини - міома зменшується в розмірах. Нерідко міома матки деякий час протікає безсимптомно - жінка не відчуває ніяких проявів хвороби. Найбільш характерними проявами міоми матки є - рясні, тривалі, часто повторювані менструальні або міжменструальнікровотечі. Також до симптомів міоми матки відносять - болі внизу живота, відчуття стискання сечового міхура і кишечника (часті сечовипускання, дискомфорт при сечовипусканні), запори, збільшення розмірів живота, больові відчуття під час сексу, анемія та ін. Основними методами діагностики міоми матки є - бимануальне (двуручное) дослідження, яке проводить гінеколог при огляді жінки; УЗД органів малого тазу (допомагає оцінити справжні розміри матки і вузлів, їх кількість і розташування; гістероскопія (огляд порожнини матки); лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, дослідження гормонального статусу); комп'ютерна томографія і магнітно-резонансна томографія (використовується для уточнення діагнозу при неефективності УЗД). За розташування міоматозних вузлів в різних відділах матки міома може бути: інтрамуральна - вузол розташовується всередині м'язового шару матки. Такі вузли часто бувають множинними. Основними проявами є порушення скорочувальної здатності матки і, внаслідок цього, тривалі рясні менструації, больовий синдром. субсерозна - вузол росте до зовнішньої оболонки матки, може бути пов'язаний з маткою тільки вузькою «ніжкою», яка його живить. Основними проявами може бути відчуття стискання сусідніх органів (сечовий міхур, кишечник), болі внизу живота, збільшення розмірів живота. Іноді через перекрут «ніжки» може розвинутися гостра біль внизу живота, яка вимагає оперативного лікування. субмукозна - міоматозний вузол росте всередину матки, в її порожнину. Такі міоми проявляються рано рясними менструаціями і кровотечами, вираженим больовим синдромом, раннім перериванням вагітності. Такі міоми при подовженні живильної «ніжки» можуть самостійно виходити з порожнини матки - «народжуються міоми». змішана - наявність декількох вузлів різних типів. До сучасних методів лікування міоми матки відносять: Хірургічні методи лікування. Емболізація маткових артерій. Медикаментозна терапія. І. Хірургічні методи лікування. До цих методів відносять видалення матки і видалення міоматозних вузлів (консервативна міомектомія). Існують певні показання до оперативного лікування: міома матки великих розмірів (матка збільшена як при 8 тижнях вагітності і більше); симптомно міома - пухлина при якій бувають часті, рясні, тривалі менструації і кровотечі. Міоми, які супроводжуються больовим синдромом, а так само ті, при яких відбувається здавлення сусідніх органів; швидкорослі міоми (високий ризик злоякісного переродження вузла). Гістеректомія - це радикальний метод лікування, при якому відбувається видалення матки. Перевагою цього методу є радикальність - хвороба ніколи не повториться, відбувається швидке купірування всіх симптомів. Недоліки методу - це оперативне втручання, втрата можливості мати дітей. Консервативна міомектомія - видалення міоматозних вузлів без видалення матки. До переваг методу можна віднести швидке купування симптомів, збереження матки. Недоліком є часте рецидивування міоми (так як причина не усунена). ІІ. Емболізація маткових артерій (ЕМА) - відноситься до малоінвазивних органосохраняющим методам лікування міоми матки. Через маленький розріз на стегні в маткову артерію за допомогою спеціального зонда вводиться розчин, що містить дрібні емболи. Суть методу полягає в тому, що відбувається порушення кровотоку в судинах, що живлять вузол або вузли. Через це вузли з часом зменшуються в розмірах і припиняється їх ріст. Час відновлення після процедури становить до 1 тижня, але зменшення міоми може зайняти від декількох місяців до декількох років. На жаль, не всі міоми можна лікувати цим методом. Для вибору цього методу необхідно ретельне професійне обстеження. ІІІ. Медикаментозна терапія. Завданням цього методу є усунення симптомів міоми, припинення росту вузлів і їх зворотний розвиток. Внутрішньоматкова система з левоноргестрелу - це внутрішньоматковий контрацептив, який забезпечує лікувальну функцію. Він значно зменшує крововтрату при менструації, але майже не впливає на розмір міоми. Цей метод не може бути використаний при субмукозной локалізації вузлів. Агоністи гонадотропін-рилізинг гормону (аГнРГ). При введенні цього препарату відбувається блокування вироблення яєчниками гормонів через що і відбувається припинення симптомів міоми і зменшення розмірів вузлів. Недоліком цього методу є побічні ефекти, пов'язані з «штучної» менопаузою (припливи, головний біль, остеопороз і ін.) Після припинення прийому препарату розміри міоми повертаються приблизно через 3 місяці. Антогоністи гормону прогестерону. Це сучасні препарати, які діють на причину виникнення міоми матки і сприяють швидкому зниженню рівня менструальної крововтрати, значного і стійкого зменшення розмірів міоми. При великих розмірах вузлів цей метод використовується для підготовки до операції (за рахунок припинення маткових кровотеч організм відновлюється - підвищується рівень гемоглобіну, поліпшується якість життя). Недоліком методу є тривалий прийом препарату. Рослинні препарати. В даний час існує ряд фітопрепаратів, які впливають на відновлення гормонального балансу і тим самим сприяють припинення зростання і, в деякій мірі, зменшення розмірів вузла. Однак, треба враховувати, що ефект буде тим більше, чим менше розміри вузла. На великі вузли ці препарати практично не діють. Також недоліком методу є необхідність тривалого прийому ліків. Симптоматична терапія. До цих препаратів відносять кровоспинні засоби - вони зменшують обсяг крововтрати, але не впливають на розміри і зростання вузлів. Важливим в лікуванні міоми матки є корекція способу життя. Необхідно збільшити фізичну активність - щоденна зарядка, піші прогулянки протягом дня, помірні тренування. Обов'язковий нічний сон не менше 8 годин, лягати краще не пізніше 23.00. Провести корекцію харчування - зменшення прийому вуглеводів; збільшення споживання в їжу рослинних продуктів (фрукти, овочі, кокос, авокадо, горіхи, насіння); збільшення прийому рідини. Любі жінки! Не нехтуйте щорічним гінекологічним оглядом. Пам'ятайте, міома матки, як і багато інших гінекологічні захворювання, може довгий час протікати безсимптомно, а раннє лікування найбільш ефективно. В арсеналі лікаря є сучасні методи боротьби з міомою матки і це не завжди операція! Публікацію підготувала лікар акушер-гінеколог Касьяненко Тетяна Рудольфівна.

Транскраниальная сонографія чорної субстанції проводиться пацієнтам з метою підтвердження (або виключення) хвороби Паркінсона. Достовірність методу - 90%. Метод транскраніальної сонографії з високою чутливістю і специфічністю дозволяє диференціювати випадки хвороби Паркінсона від фенотипически подібних нозологічних форм - множинної системної атрофії, прогресуючого над'ядерний параліч, есенціального тремору. Гіперехогенность чорної субстанції є маркером захворювання, що визначає не тільки факт наявності хвороби Паркінсона, а й ризик розвитку даного захворювання. З огляду на це, обстеження може проводитися пацієнтам з обтяженим сімейним анамнезом з метою виявлення ризику розвитку хвороби Паркінсона. Результати даного дослідження дозволяють значно підвищити точність діагностики хвороби Паркінсона. Виявлення високого ризику розвитку захворювання у клінічно здорових пацієнтів дає можливість розробити профілактичні програми.

У медицині з метою діагностичного обстеження застосовують безліч приладів, серед яких негатоскоп є пристроєм першорядної важливості. Для перегляду знімків, які зроблені радіографічним методом, слід купити негатоскоп, що допомагає розглянути томографи і рентгенівські знімки. Такий прилад дозволяє переглядати як вологі, так і сухі знімки. Крім медицини, він використовується в техніці. Конструктивні особливості негатоскопа Цей прилад включать до свого складу кілька важливих компонентів, серед яких слід виділити: пластиковий або металевий корпус; комплект ламп (як правило, це люмінесцентні, LED і флуоресцентні лампи); екран для перегляду знімків; пристрій для регулювання освітленості, а також для включення і виключення апарату; арматуру для фіксації, наприклад, затискачі для знімків. Виробники випускають два види негатоскопів: 1. Переносні. 2. Стаціонарні. Вони можуть працювати від електромережі або ж від акумулятора. Сучасні конструкції негатоскопів обладнуються екранами, які здатні відображати яскравість джерела світла і виконувати ряд інших функцій. У медицині негатоскопи потрібні для перегляду результатів рентгенівського обстеження або МРТ, при цьому в першому випадку знімки відображають кісткову тканину, а в другому - можуть показати зображення м'яких тканин і внутрішніх органів. У медицині такі прилади використовуються в наступних областях: травматологія; стоматологія; неврологія; нейрохірургія; онкологія. Негатоскопи - це незамінні прилади, без яких неможливо точно інтерпретувати результати МРТ і рентгенівського обстеження. Наприклад, в травматології по рентгенівському знімку видно всілякі переломи, вивихи і патологічні новоутворення. У стоматології негатоскоп визначає по знімках внутрішню структуру зубів, а також місця руйнування каналів і дентину.

Завдяки появі нових технологій і сучасних стоматологічних матеріалів виникли і нові послуги щодо усунення дефектів зубів. Сьогодні стоматолог на Позняках може створити гарну посмішку навіть тим, кого обділила природа. Якщо раніше в стоматологію найчастіше зверталися з приводу терапевтичної або хірургічної допомоги, то зараз спектр послуг значно розширився. Це і профілактичні заходи, такі як професійна чистка зубів, і естетичні - від відбілювання до установки слайсів. Основні напрямки діяльності естетичної стоматології Для поліпшення вигляду зубів і забезпечення чарівною посмішки стоматологи працюють за такими напрямками: усунення невеликих дефектів емалі - відколів і тріщин. Вони з'являються в результаті механічних пошкоджень, коли навіть на здорових зубах виникають непривабливі дірки. Ці дефекти виявляють себе хворобливими відчуттями при прийомі їжі, охолодженні або нагріванні поверхні зуба і навіть набряками. Іноді вони і зовсім не дають про себе знати, але усувати такі дефекти потрібно, адже карієс зуба не змусить себе довго чекати. Зуби в таких випадках відновлюють за допомогою светокомпозіти, зубних вкладок, керамічних вінірів та їх різновидом - найтоншими пластинами Люмініри; виправлення неправильного прикусу. Криві зуби не тільки не естетичні, вони ускладнюють проведення гігієнічних процедур, несприятливо впливають на процеси травлення, є причиною пародонтиту. Прикус виправляють за допомогою брекет-систем, знімних або незнімних пластинок; подовження коротких зубів. Такі зуби не естетичні, не дозволяють повноцінно перетравлювати їжу, відображаються на дикції, сприяють появі ранніх зморшок навколо рота. Подовжують короткі зуби за допомогою вінірів або Люмініри. Може знадобитися оперативне втручання - проводять знеболення та підрізання ясен, це візуально подовжує зуби; відбілювання зубів. Під впливом різних факторів, таких як напої та продукти з барвниками компонентами, куріння, токсичні речовини, вікові зміни, хвороби, зуби можуть жовтіти і темніти. Наліт на зубній емалі, а також, зубний камінь усувають за допомогою професійного чищення зубів, яка проводиться на сучасному обладнанні абсолютно безболісно. Ще застосовують методику ZOOM і лазер. Естетична стоматологія займається і прикрасою зубів. На них встановлюють слайси. Це напівдорогоцінне або дорогоцінні камені. Ними можна замаскувати вади зубів або просто надати своїй усмішці приголомшливий ефект.